рощина наталя анатоліївна

О! Музика! Яке це справді диво,
Вона підносить в сині небеса,
Ти невагомий і летиш щасливо,
А навкруги простори і краса.
І стільки щастя, радості легкої,
Любові, світла, ласки навкруги.
Краси божественної, неземної,
Реальність враз втрачає береги...
А хвиля музики тебе несе, гойдає.
Відносить в загадковії світи.
І вабить душу, ніжно пригортає.
Частинкою її стаєш і ти.
І все земне уже неактуальне,
А лише музика в душі твоїй луна.
То спрагла, лагідна, а то печальна,
Але тобою випита до дна.

                                          Надія Красоткіна